09 лютого 2017

Амністія хабарників не пройшла. Поки що в Румунії

Амністія хабарників  не пройшла. Поки що в Румунії

  Сусідня Румунія за останні кілька років зробила два прориви: країна серйозно підточила корупційну систему і зробила значний поступ у економіці. Успіхи Румунії надихають  не лише українських єврооптимістів.

  Все ж нещодавно приводом для багатотисячних демонстрацій у румунських містах стало рішення уряду про масову амністію. Аргументуючи, що в'язниці переповнені, міністерство юстиції оголосило, що мають бути помилувані в’язні віком понад 60 років, вагітні жінки, матері з неповнолітніми дітьми. Звільнити планувалося також винних у злочинах, пов’язаних із насильством. А ще надати свободу або суттєво скоротити терміни покарання засудженим за корупцію.

  Це й викликало найбільше обурення небайдужих громадян: помилування корупціонерів дозволило б повернутися в політику багатьом колишнім депутатам, мерам та міністрам, засудженим за хабарництво, відмивання коштів, зловживання владою тощо.

  Боротьба проти корупції у Румунії стала великим забігом: країна досягла успіху в боротьбі з хабарництвом завдяки національній антикорупційній агенції, яка переслідувала нечистих на руку чиновників безвідносно до рівнів.

  Проте, народ завжди мудріший за політиків, експертів та інших представників істеблішменту. У цьому вкотре переконуєшся, аналізуючи швидкоплинні протести в румунських містах. Президент К.Йоханніс вловив хвилю народної підтримки. «Банда політиків хоче змінити кримінальне законодавство Румунії, прагне послабити верховенство закону. Ми не можемо цього дозволити», - висловив він свою позицію. Його участь у протестах додала йому політичної ваги, а Кабінет міністрів скасував скандальні постанови.

  Проте, нам в Україні доводиться сприймати життя таким, яким воно є. За останніми дослідженнями Українського інституту майбутнього, серед першочергових завдань, які має вирішити керівництво країни, більшість респондентів відзначила боротьбу з корупцією (67,8%) і покращення економічного становища (57,7%).

  Загалом, якщо озирнутися, то вдалося зробити чимало з того, що задумували. У чому були позитиви минулого року? В країні створено і запрацювали антикорупційні органи. Зважаючи на той опір, що був минулого року, приміром, щодо спеціальної конфіскації та арешту, щодо створення органу з повернення і управління незаконно виведеними активами, то це – великий крок вперед. І як не згадати, що все це стало можливим лише  завдяки Плану дій візової лібералізації (ПДВЛ). Безвізовий діалог став двигуном, який змушував щось робити, попри опір. Запуск електронних декларацій – теж досягнення, що стало можливим завдяки  ймовірності «безвізу». Тобто, метод батога спрацьовує, лише із пряником наразі складніше.

  Безперечно, що низький індекс сприйняття корупції в Україні говорить про негативний імідж інституційної системи України та низьку інвестиційну привабливість її за кордоном. Політичне лихварство та корупція в державних органах, зневіра народу у сподіваннях на фінансову доброчесність політиків, непрозорий бюджетний менеджмент, вважаються критичними проблемами. Чи не кожен високопосадовець в Україні починає свою кар’єру з обіцянок подолати корупцію. А полишає посаду зі звинуваченнями в потуранні тій самій корупції.

  Якщо румуни вкрай агресивно і послідовно налаштовані до корупціонерів, в Україні на тлі повільного реформування корупція в державних органах, на жаль, залишається сумною реалією. Майже не вплинула на ситуацію й реформа держслужби, відповідно якій  чиновників обирає незалежна комісія за конкурсом. І, все ж, одіозних керівників в державних структурах вистачає. Це як носіння води решетом: процес триває, а результат ледь помітний. Навіть створене два роки тому НАБУ не перебороло хибну тенденцію.

  На сьогодні Бюро нараховує 550 співробітників. Минулого року на них витрачено 550 млн. гривень, у бюджеті на 2017 рік передбачили ще більше – 700 млн., а повернули детективи до бюджету лише 100 млн. А це 450 млн. грн. чистого збитку, не рахуючи опосередкованих у вигляді подальшої необхідності компенсацій при звільненні та пенсій недешевим детективам та їхнім керівникам. Чисто по грошам, подібну «антикорупційну» активність важко назвати навіть діяльністю. Швидше, це меценатство так матеріально забезпечувати найманих  громадян.

  Антикорупційна армія створена. Доброчесність мотивують високими зарплатами, проте жодний корупціонер не поніс відповідальності. Більш того, спостерігається засуджена практика призначення на посади скомпрометованих чиновників. І, як підсумок, боротьба з лихварями перетворюється в розгін хмар, а спонсором шоу виступає народ України.

  Румунський «антикорупційний майдан» для України попередження. Найперше – для вітчизняних корупціонерів. Якщо в стислі строки у можновладців не сформується інстинкт самозбереження, то вистачить іскри, що роздмухає пожежу вже українського антикорупційного майдану.